27-му річницю виведення радянських військ із Афганістану
відзначали учні 10 –А класу на чолі з класним керівником Коломієць Мариною Юліївною. «Афганістан – біль в моїй душі», так звучала тема виховної години.

«Ти – вічний біль, Афганістан,

Ти наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокішій

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей -

Не всі вернулися сини із тих ночей…

Такими словами розпочала виховну годину вчитель Марина Юліївна. «15 лютого виповнюється 27-річниця виведення з Афганістану обмеженого контингенту колишніх радянських військ. В лютому 1989 року закінчилась війна, яка принесла тисячі жертв, сльози і горе в мирні родини. Сьогодні ми з вами згадаємо героїв тієї страшної війни, полинемо в спогади, а факти з презентації проймуть ваші серця. Найстрашніше у світі - це війна. Ми повинні пам'ятати тих, хто її пережив, тих, хто не дожив, не доспівав, не до кохав.

Учні виступили з презентацією та переглянули документальний фільм «Гіркий біль Афганістану – України душевні рани».

Закінчили захід пам’яті героям Афганської війни покладанням квітів до меморіального пам'ятного знаку Воїнам-інтернаціоналістам.

"Ми будем довго пам'ятати…"
таку назву має виховна година,
яку провела Дідковська Тетяна Петрівна в 6-В класі.

Через поезію, фотографії, розповіді однокласника Тимка Вадима про рідного дядька воїна-афганця Логвина Геннадія і пісні, вчитель донесла до їхніх сердець основну думку: війна – це безумство, це невиправдана жорсткість.

«27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони стали учасниками бойових дій по всій території. Присутність чужоземних військи на території країни викликала стихійний опір народу», розповіли учні, ведучі.
Учитель: «Нашим солдатам говорили, що вони виконують інтернаціональний обов’язок, тобто захищають братній народ».

«Затужили, заридали матері, затужила вся Україна. Мамо, я не хотів і не думав повертатися додому чорною стрічкою на своєму портреті, буйним кленом біля нашої хати. Простіть мене, мамо», такі слова знайшли учні, готуючись до виховної шгодини.

Вчитель: Пам’ять про мертвих вшановують хвилиною мовчання. Ніхто не рахував, скільки довелося б нам мовчати, коли б так пом’янули кожного вбитого. Помовчімо хоча б хвилину. За всіх, адже страшна смерть будь-якої людини…

На завершення учні поклали квіти до меморіального пам'ятного знаку Воїнам-інтернаціоналістам.

Дунай Ольга Миколаївна в 9-Б класі познайомила учнів з передумовами афганської війни. Акцентувала увагу на земляків-бориспільців, на ветеранів-афганців нашого краю.

"Минають дні, ідуть роки,
Життя листки перегортає
А біль Афгану - на віки
В душі чомусь не замовкає.

Ведучий: Шановні діти! 15 лютого виповнюється 27-річниця виведення з Афганістану обмеженого контингенту колишніх радянських військ. В лютому 1989 року закінчилась війна, яка принесла тисячі жертв, сльози і горе в мирні родини. Сьогодні ми з вами згадаємо героїв тієї страшної війни, полинемо в спогади і хочемо, щоб ці спогади пройшли крізь ваші серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше у світі - це війна. Ми повинні пам'ятати тих, хто її пережив, тих, хто не дожив, не доспівав, не до кохав...

Серед ветеранів бориспільщини - ШАРАЄВСЬКИЙ ВАСИЛЬ СТЕПАНОВИЧ, підполковник у відставці, голова БОРИСПІЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ СПІЛКИ ВЕТЕРАНІВ АФГАНІСТАНУ (ВОЇНІВ-ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТІВ), Володимир Сукач, голова Бориспільської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану, Ігор Михайлович Парнак, Лазоренко Павло Олексійович Чегодарь Віктор Іванович, Арістов Віктор Валенктинович та інші

У цій війні в Афганістані загинуло 4 наших земляків, що з м. Бориспіль.
Через радянсько-афганську війну пройшло понад 160 000 українців, з них більше 2000, на жаль, загинули. Про цю подію варто пам’ятати, адже багатьом рідним та близьким так і не довелося побачити живим свого героя: чоловіка, батька, сина або брата.
Учні пререглянули уривок з відофільму "Спогади про Афганістан", 2011.