До
Дня пам’яті та примирення і перемоги над нацизмом
/Files/images/golovatomu/ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ.jpg

учні 4-В класу з Валентиною Іванівною Кузьменко поклали квіти до погруддя Юрія Головатого, ім’я якого носить наша школа

/Files/images/traven_cherven_16/Рисунок1.jpg

/Files/images/traven_cherven_16/Рисунок2.jpg

Виховну годину "в 5-В класі провела Дунай О.М.

"З метою гідного вшанування подвигу Українського народу, його визначної ролі у перемозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловлення поваги всім борцям проти нацизму, увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни, 8–9 травня по всій країні традиційно відбуваються урочистості до Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (Дня перемоги)..." такими словами почала виховну годину вчитель. Учні познайомилися з героями-українцями, завдяки яким настав довгожданий ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИСТАМИ.
"Історія кожного з українців та українок, які воювали в Червоній армії, УПА, Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах та армії США – це історія мужності й самопосвяти в ім’я спільної перемоги над агресором".

/Files/images/dlya_oformlenya/ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ.jpg

Команда "ЯСТРУБИ"
взяла участь у міському етапі Всеукраїнськоїдитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») 2017 р., яка відбулася 07 квітня. Керівник Калиній Т.Л., класний керівник 9-Б класу та вчитель фізичної культури

/Files/images/sokl_djura/DSCN6771.JPG

Зустріч з представниками громадського формування «Сектор Безпеки» та громадянської організації
«Асоціація учасників АТО Бориспільщини»
організували працівники міської центральної бібліотеки для учнів 9-Б класу
/Files/images/schen_2017/9-Б в бібліотеці 2 .JPG

Гості розповіли про музей учасників АТО за адресою: Європейська, 4 та продемонстрували деякі експонати, які принесли на зустріч
/Files/images/schen_2017/9-Б в бібліотеці 4 .JPG


Визволення України від фашистських загарбників
(зі сторінок історії)

Визволення України від фашистських загарбників (грудень 1942 - жовтень 1944 рр.)
Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад 1942 - лютий 1943), яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР.
Перші населенні пункти України в східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р.
Масове ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня - 23 серпня 1943 р.). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків.
Розвиваючи успіх, радянські війська у вересні 1943 р. вийшли до Дніпра. У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро, на якому німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони ("Східний вал"). Кульмінацією битви за Дніпро було визволення Києва від окупантів. Сталін, ігноруючи реальне співвідношення сил, наказав будь-якою ціною звільнити Київ до "Великого Жовтня".
Ціною величезних людських втрат радянські війська звільнили місто 6 листопада 1943 р. За визволення столиці України понад 1000 солдат і офіцерів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
У 1944 р. радянське командування силами чотирьох Українських фронтів здійснило серію наступальних операцій, остаточно визволивши територію України:
- Житомирсько-Бердичівська операція (грудень 1943 - січень 1944 рр.);
- Корсунь-Шевченківська операція (січень-лютий 1944 рр.); - Рівненсько-Луцька операція (січень-лютий 1944 рр.);
- Криворізька операція (січень-лютий 1944 рр.); - Наступ на півдні. Визволення Одеси, Миколаєва (березень-квітень 1944 рр.);
- Визволення Криму (квітень-травень 1944 рр.);
- Львівсько-Сандомирська операція (липень-серпень 1944 рр.). 27 липня 1944 р. звільнено Львів;
- Східно-Карпатська операція (вересень-жовтень 1944 рр.);

Наступ радянських військ (1943-1944 рр.)

/Files/images/dlya_oformlenya/карта наступ радянських війск 1943.jpg




28 жовтня 1944 р. територія України була остаточно визволена від загарбників.

У ході визвольних операцій 1944 р. на Україні загинуло понад 3,5 млн. воїнів! Неоціненну допомогу воїнам надавали радянські партизани і підпільники, місцеве населення, працівники тилу. Активні дії проти німецьких окупантів вели загони УПА. Коли ж лінія фронту наблизилась до районів дислокування частин УПА, командування віддало наказ не втручатись у бойові дії і вживати заходів для збереження і зміцнення своїх сил.
- 8 травня 1945 р. німецько-радянська війна завершилася капітуляцією Німеччини.
- 2 вересня 1945 p. капітуляцією Японії завершилася Друга світова війна.
Вклад України в перемогу над Німеччиною та її союзниками
Українці в роки Другої світової війни билися проти гітлерівської Німеччини і її союзників у складі Радянської армії, антинацистського руху Опору (на території України і окупованих країн Європи), у складі американської, канадської армій, австралійських частин.
У збройній боротьбі проти ворога брало участь понад 6 млн. українців. Кожен третій із них загинув на фронті, кожен другий із тих, що залишилися в живих, став інвалідом.
Серед військового керівництва СРСР було немало українців. Найбільш відомі із них - А.Єременко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, І.Черняховський, П.Рибалко, К.Москаленко та інші. З 15 фронтів, які діяли в період радянсько-німецької війни, більше половини очолювалися маршалами і генералами - українцями за походженням.
Великий внесок у перемогу зробили працівники тилу, вчені, медики, діячі літератури і мистецтва.
Людські і матеріальні втрати України
Людські втрати України у війні склали понад 10 млн. військових і цивільних осіб.
Матеріальні втрати України досягли 1,5 трильйонів крб. Було зруйновано: 714 міст і містечок, 28 тис. сіл, 16 150 промислових підприємств, 18 тис, медичних закладів, 33 тис. закладів освіти...
Зазнавши в роки Другої світової війни величезних людських і матеріальних втрат, Україна зробила неоціненний внесок у перемогу над фашистською Німеччиною і її союзниками.
Висновки
-У Другій світовій війні Німеччина і її союзники прагнули розчленувати Україну та колонізувати її.
- 3 червня 1941 р. по жовтень 1944 р. Україна була ареною збройної боротьби проти окупантів. Героїчна боротьба розгорнулася в тилу німецьких армій.
- Частина українців, очолювана ОУН-УПА. прагнула скористатися війною для відродження незалежної української держави.
- Ворогами самостійної України були не лише нацисти, а й сталінський тоталітарний режим, що стало причиною непримиренної боротьби між радянським і оунівським рухом Опору.
- Український народ зробив величезний внесок у перемогу над Німеччиною і її союзниками.

Визволення українських земель від німецько-фашистських загарбників

Ціною перемоги Червоної Армії під Сталінградом були 2 млн життів воїнів і мирного населення міста. Контрнаступ на широкому відрізку радянсько-німецького фронту дав змогу розпочати визволення території України від фашистської окупації. 18 грудня 1942 року війська 1-ї Гвардійської армії під командуванням генерала В. Кузнецова визволили перший населений пункт української території - с Півнівку Міловського району Луганської області. За цей населений пункт віддали життя 1066 воїнів.
На початку 1943 р. Червона Армія розгорнула широкий наступ на фронті завдовжки 1600 км. Почалися бої на території України. Першим визволеним обласним центром був Луганськ. Наприкінці лютого жорстокі бої точилися за Донбас. Але, скориставшись відсутністю другого фронту, фашисти знову перекинули із заходу свіжі сили і, зосередивши на вузькій ділянці 25 дивізій, перейшли у контрнаступ.
У березні 1943 року бойові дії розгорнулися в районі Харкова. Німці створили дві танкові групи поблизу Краснограда і Красноармійська. 19 лютого сім танкових і моторизованих дивізій завдали зустрічних ударів у фланги й тил 6-ї армії та групи військ під командуванням М. Понова, змусивши їх відступити на південь від Харкова на Барвінкове, а потім і за Північний Донець. 16 березня Харків було залишено. Попри серйозну поразку під Харковом, радянські війська за час зимового наступу просунулися на окремих ділянках фронту на 600-700 км.
Лютнево-березневі бої 1943 р. в Україні засвідчили високу боєздатність противника. Весною 1943 р. стало відомо, що гітлерівське керівництво, готуючись до наступу, зосередило у напрямку Курська 900 тис. солдатів і офіцерів, майже 10 тис. гармат, до 2700 танків і 2 тис. літаків. Радянське командування вперше за війну організувало стратегічну оборону, і 5 липня німецьким військам було дано належну відсіч. Особливо гарячі бої точилися під Прохоровкою, де в зустрічному бою взяло участь до 1500 танків з обох боків. Наша армія зазнала великих втрат. При цьому німці втратили всього 5 танків "Тигр", а радянські війська понад 900. Безповоротні втрати радянських військ становлять понад 500 тис осіб, понад 6000 танків і САУ, приблизно 2000 літаків. Німецькі війська втратили 245 тис. осіб, кілька сотень танків і понад 900 літаків. Отже, і в 1943 р. радянські полководці добивалися перемоги ціною великих людських жертв. Виснаживши ворога у битві під Курськом, радянські частини прорвали фронт і перейшли в наступ. 5 серпня оволоділи Орлом, Бєлгородом, а 23 серпня визволили і Харків. Серед 189 воїнів, удостоєних звання Героя Радянського Союзу за битву на Курській дузі, було 30 українців.
На початку вересня 1943 року війська Південно-Західного фронту під командуванням Р. Малиновського визволили Донецьк і вийшли до Дніпра в районі Дніпропетровська. Війська Південного фронту під командуванням Ф. Толбухіна взяли Маріуполь і підійшли до Мелітополя. Оволодівши Сумами, війська Воронезького фронту під командуванням М. Ватутіна вийшли до Дніпра в районі Переяслава-Хмельницького. Почалася кровопролитна битва за Дніпро. 6 листопада 1943 року Київ було визволено. За героїзм у цій битві 2438 воїнам було присвоєно звання Героя Радянською Союзу, серед них - 483 українці.
І в цій битві через помилки командування полягли сотні тисяч бійців. Тільки в районі Букринського плацдарму загинуло понад 250 тис. воїнів. Солдати форсували Дніпро на порожніх бочках, плащ-наметах, напханих соломою, колодах тощо, гинучи тисячами. Очевидець цього форсування письменник В. Астаф'єв свідчив: "Двадцять п'ять тисяч входить у воду, а виходить на тому березі три тисячі, максимум п'ять". Командувач Центрального фронту К. Рокоссовський пропонував наступати на Київ із тих плацдармів, які були захоплені його військами ще у вересні 1943 року в районі с. Нові Петрівці, Лютежа, Вишгорода. Але Ватутін і Жуков переконали Сталіна, що наступ з Букрина доцільніший, що спричинило великі втрати.
За свідченням Героя Радянського Союзу, відомого партизанського командира П. Брайка, "наше командування, знову ж таки по дурості, поклало за Київ півміліона чоловік... До 1 жовтня 1943 р. ми, ковпаківці, повернулися із Карпат в українське Полісся. І там в цей час на правому березі Дніпра, на північний захід від Києва, майже не було німецьких військ. 60-тисячна партизанська армія була бездіяльною. Вона могла б без особливих зусиль забезпечити безперешкодну переправу через Дніпро одразу кількох армій, які могли взяти столицю України раптовим ударом із заходу, з мінімальними втратами. ІК. К. Рокоссовський був правий, пропонуючи такий варіант". За останніми даними, в боях за Київ офіційні втрати радянських військ досягли 417 тис. осіб, а за іншими даними - майже 1 млн.
Особливо великі втрати були серед тих, кого мобілізували польові військкомати (приблизно 300 тис. осіб, переважно молодь). За свідченням Ю. Коваленка - учасника взяття в полон генерал-фельдмаршала Паулюса (1942), офіцера з особливих доручень командувача Першого Українського фронту, генерала армії М. Ватутіна (1943), під час обговорення питання форсування Дніпра і визволення Києва Г. Жуков так відреагував на слова про необхідність озброєння й обмундирування новобранців: "В чому прийшли, в тому і воювати будуть. Всі вони зрадники! Чим більше в Дніпрі потопимо, тим менше до Сибіру після війни засилати доведеться". Унаслідок цього сотні тисяч юнаків стали жертвами його жорстокості.
1944 р. був початком третього, завершального, періоду війни, який тривав до травня 1945 року. У лютому 1944 року війська 1-го і 2-го Українських фронтів оточили в районі Корсуня-Шевченківського 10 дивізій та бригаду німців. У березні ворога було розгромлено; 55 тис. вбито і поранено, 18 тис. узято в полон. З 11 до 19 березня війська 1-го і 2-го Українських фронтів продовжували бої, намагаючись оточити 1-шу німецьку танкову армію. Німецьке командування на рубежі Тернопіль - Волочиськ - Проскурів силами дев'яти танкових і шести піхотних дивізій завдало контрудару великої сили. І лише термінові заходи та численне поповнення врятували ситуацію.
У липні Радянська Армія розгромила вороже угруповання під Бродами. 8 січня 1944 року було визволено Кіровоград, Луцьк, а потім Рівне (2 лютого), Херсон (13 березня), Вінницю й Миколаїв (20 і 28 березня), Одесу (10 квітня), Тернопіль (15 квітня), Севастополь (9 травня), Львів, Станіслав (27 липня), Дрогобич (6 серпня), Ужгород (27 жовтня).
Лише з грудня 1943 до квітня 1944 року при звільненні Правобережної України втрачено 1 млн 300 тис. воїнів. Протягом січня 1943 - жовтня 1944 років в одній оборонній та 11 наступальних операціях загинуло майже 3,5 млн радянських солдатів і офіцерів. 3940 учасників боїв за Україну удостоєні звання Героя Радянського Союзу, серед них 668 українців.
Допомагала визволенню України і православна церква. За літо 1943-1944 pp. віруючі до фонду допомоги Червоній
Армії зібрали 15 274 863 крб. та на 4 486 187 крб. продовольства й різних речей. За це медалями "За доблестный труд в Великой Отечественной войне" були нагороджені в Київській і Дніпропетровській областях по 11 священиків, у Ворошиловградській - 8, Полтавській - 5, Харківській - 4.
14 жовтня 1944 року територію України було повністю очищено від окупантів, а наприкінці жовтня війська 4-го Українського фронту визволили й Закарпаття. Перший з'їзд народних комітетів, який зібрався у листопаді в Мукачевому, ухвалив маніфест про возз'єднання Закарпаття з УРСР. 29 червня 1945 року між СРСР і Чехословаччиною було підписано угоду про возз'єднання Закарпаття з УРСР.
Народу України необхідно було відбудовувати народне господарство. На території республіки було зруйновано і спалено 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, 16 150 промислових підприємств, 2 млн будинків тощо. 10 млн людей залишилися без притулку. Величезних збитків зазнало й сільське господарство. Тому зі східних районів країни у 1943-1945 pp. до визволених надійшло 27,6 тис. тракторів, 2,1 тис. комбайнів. Тилові колгоспи й радгоспи направили 744 тис. голів великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз.
Над відбудовою Донбасу взяли шефство підприємства Свердловської, Ярославської, Саратовської та інших областей. Понад 70 заводів Ленінграда брали участь у технічному оснащенні донецьких шахт. Від 37 промислових підприємств Москви Донбас отримав верстати та інше обладнання. Понад 200 заводів 70 міст країни допомагали відбудовувати "Запоріжсталь". Уже 1945 р. гірники видобули 38,4 млн тонн вугілля. За два роки в Донбасі почало діяти 129 великих, 800 середніх і невеликих шахт. Протягом 1944 р. і першої половини 1945 р. стали до ладу 13 доменних і 49 мартенівських печей, 29 прокатних станів. Піднімалися з руїн Дніпрогес, "Запоріжсталь", київський завод "Більшовик". До кінця 1945 р. у республіці було введено в дію 30 % довоєнних промислових потужностей, освоєно 76 % посівної площі. У1945 р. в Україні вже працювало понад 27 тис. шкіл, відновили роботу майже всі вищі навчальні заклади. Відчутну допомогу одержувала Україна в галузі охорони здоров'я. Тільки з Узбекистану було направлено до нас 1960 лікарів. За сприяння Наркомату охорони здоров'я Росії було організовано станції переливання крові у великих українських містах.
Загострювало соціальне напруження те, що на визволених від ворога землях почалося відселення людей, які перебували в окупації. В Одеській області таких було від 8 до 9 тис. осіб. На територіях Харківської, Сталінської (Донецької) та Ворошиловградської областей під перевірку потрапили 260 населених пунктів. Було затримано 2324 особи, з них шпигунів - 5, антирадянських елементів - 90, дезертирів - 483, зрадників Батьківщини (хто мався на увазі - невідомо) - 640 осіб. Виселили багато українців, 165 тис. татар, 12,4 тис. болгар, 8,5 тис. вірмен і т. д.
На території Західної України точилася війна між підрозділами ОУН-УПА та військами НКВС.
У січні - лютому 1945 року радянські війська на території Німеччини розгорнули вирішальний наступ. У квітні почався штурм Берліна, який був завершений 2 травня 1945 року. Війська 1-го Білоруського, 1-го Українського і 2-го Білоруського фронтів під керівництвом Г. Жукова, І. Конєва і К. Рокоссовського, які штурмували Берлін, були укомплектовані молодим поповненням з України (особливо перші два фронти). Фронт Г. Жукова відігравав головну роль. Спроба цього полководця взяти штурмом 16 квітня Зеєловські висоти на підступах до міста коштувала життя понад 100 тис. бійців. А 20 квітня Жуков у наказі командувачу танкової армії ставить завдання: ".. .не пізніше 4 годин ранку 21 квітня за всяку ціну прорватися на околиці". Конєв теж 20 квітня віддав наказ увірватися в Берлін першими. Внаслідок цих "змагань" війська Жукова і Конєва втратили в цій битві майже 1 млн воїнів, переважно українців, 2156 танків і САУ, 1220 гармат і мінометів, 527 літаків. Німеччина капітулювала 9 травня.
Оголошення СРСР війни Японії рішуче змінило становище на Далекому Сході: 2 вересня 1945 року ця країна капітулювала. Настав кінець Другої світової війни.
Великий внесок у цю перемогу зробив народ України. Кожен п'ятий воїн Червоної Армії був з України. За мужність і відвагу в боях проти фашизму понад 2070 українців було удостоєно звання Героя Радянського Союзу, понад 2,5 млн нагороджено орденами і медалями. Серед 113 двічі Героїв Радянського Союзу - 32 з України, а І. Кожедуб тричі удостоєний цієї високої нагороди. Українці І. Драченко з Черкащини, П. Дубинда з Херсонщини і С. Половинець із Житомирщини є Героями Радянського Союзу і одночасно повними кавалерами солдатського ордена Слави. Подвиг білоруса М. Гастелло повторили 52, подвиг О. Матросова - 55 українців та вихідців з України. 300 представників України належали до вищого командного складу Збройних Сил.
Війна продемонструвала безжальне ставлення сталінської системи до свого народу. Ставка, Генеральний штаб, Політбюро ЦК ВКП(б), полководці й воєначальники всіх рангів жодного разу навіть не поставили питання про відповідальність командувачів фронтів, армій, командирів корпусів і дивізій за невиправдано величезні людські втрати в бойових діях. Визволяючи Україну, польові військкомати мобілізовували цілими селами недосвідчену молодь і без навчання, озброєння, обмундирування кидали в наступ під німецькі кулемети. Так загинуло понад 900 тис. осіб, зокрема 270 тис. колишніх військовополонених, які були відпущені німцями по домівках. Про злочинну діяльність польових військкоматів свідчили О. Довженко, А. Дімаров, О. Гончар, генерал М. Лященко. У переможному травні чергова трагедія спіткала вцілівших радянських військовополонених. Для них створили 100 фільтраційних таборів, через які пройшли 1 млн 834 тис. осіб.
Досі точно не з'ясовано кількість загиблих у цій війні. Вірогідно, що за період 1941-1945 рр. безповоротно втрачено 16 млн 200 тис. солдатів і сержантів, 1 млн 200 тис. осіб офіцерського складу, 3-4 млн тих, хто зник безвісти. У полоні загинуло понад 4 млн радянських воїнів. Фахівці вважають, що на кожного вбитого німця припадає 14 радянських воїнів. Найбільше загинуло українців (6 млн), росіян і білорусів - 85 % загиблих.
Отже, український народ разом з іншими народами зробив усе можливе для прискорення перемоги, забезпечивши умови для визволення Європи від фашизму. Переможне закінчення війни, хоч і надто дорогою ціною, е також свідченням того, що солдати захищали рідну землю, а не політичний режим.

Кiлькiсть переглядiв: 445